Розповідаючи дітям історію освіти в с.Андріївка, ми щоразу згадуємо людину великої душі надвірного радника, мецената Вікентія Петровича Савицького та його дружину Глафіру Іванівну. Саме завдяки їм у ХІХ ст розквітло наше село і зародилася освіта в ньому. За заповітом Вікентія Савицького у 1997 році Кобеляцьке земство відкрило в Андріївці нижчу сільськогосподарську школу, навчатися в якій було дуже престижно. З тих пір на території колишнього панського маєтку постійно лунає дитячий сміх, схиляються над учнівськими партами голівки малечі. Був час, коли тут було ціле студентське містечко з власною інфраструктурою, з якого виходили чудові спеціалісти.
125 років тому померла людина, яка дала путівку в життя сільськогосподарській школі, с/г технікуму, спеціальній, а тепер уже санаторній школі-інтернату. Мабуть, благословенним Господом був Вікентій Петрович, якщо й через 125 років його заповіт виконується. 5 травня ми вшанували пам’ять цієї великої людини, схилили голови в молитві за нього та згадали теплими добрими словами.
