Історія школи

Студенти технікуму на практичних заняттях

Перші поселення на території сучасної Андріївки виникли в ХІХ столітті. Тоді в ярах цієї місцевості було вирито кілька землянок, в яких мешкали люди. Село почало називатись Землянки.

В 1835 році сюди прибула поміщиця Глафіра Іванівна Савицька з Єкатеринослава зі своєю дворовою знаттю. З її приїздом село почало бурхливо розвиватися. Всім підлеглим було виділено по 15 соток землі, дозволено будувати хати.
Згодом пані Савицька будує біля свого маєтку церкву. Відкриття і освячення її відбулося на свято Андрія Первозванного. Саме тоді село і стало називатися Андріївкою. Воно було охайним і красивим. Хати тіснилися одна біля одної, бо землі в людей було небагато. Словом, видно, що панське, а людей називали «панщани».
Коло маєтку Савицьких ріс чудовий сад, був чималий ставок. Саме від ставка і був вхід до маєтку. По обидві сторони алеї, що вела до будинку були посаджені троянди. Весь маєток потопав в зелені і квітах. Біля ставка була збудована купальня для пані.
Про життя Савицької ходило багато легенд. Говорили що вона мала фізичну ваду – горб на спині. Це її дуже пригнічувало, вона соромилася свого зовнішнього вигляду, а так як була людиною глибоко віруючою, то, щоб ходити до церкви, вона збудувала підземний хід. Напевне через свою ваду пані Савицька не мала і дітей, яких дуже любила, тому її останньою волею було, щоб на масці її маєтку заснували школу для дітей із селянських родин.

Глафіра Савицька померла 10 жовтня 1891 року. Ще за життя вона пожертвувала 75 000 карбованців на стипендії імені Василя і Андрія Проф`євих. Вони були введені 19 вересня 1893 року і призначалися гімназистам та студентам з потомственних і особистих дворян Кобеляцького повіту (тоді село Андріївка за адміністративним поділом належало саме до нього).

Чоловік Глафіри Савицької – Вікентій Петрович Савицький пережив її на два роки. Мав чин надвірного радника. Зробив заповіт на 327 десятин землі для заснування нижчої сільськогосподарської школи в його селі Андріївці Маяцької волості. Заповіт про передачу ґрунтів для майбутньої школи Вікентій Петрович склав у 1892 році. Саме тоді цей акт зафіксовано в документах Кобеляцького повіту. В тому ж році земство придбало садибу з будівлями Савицьких та 15 десятин ґрунту навколо маєтку.
27 лютого 1896 року відбулось екстрене засідання Кобеляцького повітового земства, на якому було прийнято рішення про відкриття в Андріївці сільськогосподарської школи першого розряду з комплектом учнів не менше тридцяти.
Заняття розпочалися у серпні 1897 року. Приймали тямущих хлопчиків із селянських родин Кобеляцького повіту. На той час їх було прийнято 41. За навчання бралась щорічна платня в розмірі 70 карбованців. Але навіть не дивлячись на плату, до школи було потрапити непросто. Щасливчиками вважали тих, кого зараховували стипендіатом. Таких було 21 – по одному з кожної волості повіту.
Першим керуючим сільськогосподарською школою був Андрій Іванович Рапп, правнук видатного математика

Андрій Іванович Рапп з вихованцями
Андрій Іванович Рапп з вихованцями

М.В. Остроградського, мав дві вищі освіти. Закінчив Московську Петровську сільськогосподарську академію.
В 1900 році відбувся перший випуск сільськогосподарської школи.
В 1930 році с/г школу реорганізували в зоотехнікум, який у свій час закінчили відомі науковці П.Ф.Сороковий, М.С.Співак, О.Г. Коваль.

Студенти технікуму на практичних заняттях
Студенти зоотехнікуму на практичних заняттях

В 1973 році зоотехнікум було приєднано до Хомутецького ветзоотехнікуму, а на базі його будівель було відрито допоміжну школу-інтернат.
З метою створення комфортних умов для дітей протягом літа 1973 р. проводилася значна робота по ремонту приміщень колишнього технікуму, підведенню до них парового опалення. В перший рік навчання школа-інтернат набрала 4 класи: 3, 4, 5 і 6. Відразу ж у школі були створені піонерська та комсомольська організації, які діяли в закладі до 1992 року. Школа постійно співпрацювала з місцевим колгоспом ім. Т. Г.Шевченка. Регулярно проводилися зустрічі з ветеранами праці, Другої світової війни, більшість з яких теж працювали в колгоспі.
Пріоритетним завданням закладу було і залишається виховання особистості, готової до праці і життя в суспільстві, патріота своєї Батьківщини. Учні багато часу проводили, займаючись пошуковою роботою, художньою самодіяльністю, спортом, відвідуючи гуртки і секції.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *